Перли і Свині

На дворі, якось опівдні,Заможний чоловік насипав на рядніЧимало Перлів просушити,Бо в скрині почали жовтіти.— Гляди! — озвався через тинКум Северин,-Як доберуться Свині — потокмачуть! —Хазяїн засміявсь, любив він шуткувать.— Їм не судилося сього добра вживать,Так хоч нехай побачуть.-Не в добрий час промовив неборак,Бо вийшло онде як:Добрались Свині, все порозкидали,З землею Перли помішали,Поживи не знайшли,Похрюкали й пішли,А другі їм назустріч: — Що, сестриці,Поласували добре там?Пожива буде й нам?— Та де там,— кажуть,— все дурниці:Насипано блискучих камінців;Нам тільки клопоту хазяїн наробив,Ми перерили все — хоч би тобі гнилиця…Вертайтеся, бо нічим поживиться.

Свята старовино! Про тебе я згадав;Правдивії слова твої не вмерли,І я промовлю їх, щоб світ не забував:Коли ти маєш Перли,То й розум майІ перед Свинями не розсипай.