Пеня

Частенько між людьми буває,Один свою біду на другого звертає,А іноді ще так крутне:Не можна на людей, так він на біса спхне.Щоб не наскочити на лайку,Я розкажу вам байку.

Жив-поживав козак заможний Клим.Вподобавсь він щасливій долі:Де не повернеться, вона усюди з ним —І дома, і у полі.Шановний, добрий чоловік;За те йому ввесь вік,Сказать до прикладу, кувало і плескало.І коники були, і пари три коров,І плуг волів, і овечат чимало,За огородом млин молов.Довгенько щось, ще змалечку, у йогоОверко-наймит жив;Моторний парубок, дотепний хоч до чого,Усе він знав, усе гаразд робив.Ніякий чоловік з гріхом не розминеться,-І в селах так, і в городах;Хоч ходить кінь на чотирьох ногах,Та й той не раз спіткнеться!Тяглась пилипівка, усе було як слід;Прийшла Оверкові годинонька лихая:Нізчимний борщ йому обрид,Капуста, і рулі, та ще кулага тая;Скоромного сердега забажав;Десь він од паничів чував,Що скором здоровіше,Та ще к тому й смачніше."Нехай же,— думає,— яєць я напечу,Як буду у млині сидіти,Наїмся досхочу —Не буде так кортіти".Дождавсь черги, пішов у млинТа зараз же і заходивсяЗробить почин.Із дроту держальце скрутить він умудрився,Туди яєчко примостив,Недогарок в куточку засвітивІ над вогнем давай яйце вертіти,-Розумного не треба вчити.Млин меле, стукотить,Оверко думає: "Не треба і вечері…"Аж тут хазяїн тиць у двері,Роззявив рот, стоїть.— А що се ти, Оверочку, готуєш?Пилипівки укоротив?Біду, чи що, на себе чуєш? —Оверко й руки опустив.— Я… далебі… і сам не знаю…Зовсім отуманів…Як воно скоїлось — і не вгадаю,Се біс проклятий спокусив.— Та брешеш ти! Я тільки перше бачу! —Десь угорі озвалось чортеня.-Перемудрив чортячу вдачу,А на мене уся пеня.