Пан на всю губу

В якійсь далекій стороні…В Німеччині… в Туреччині… Та ні!.(Таку ледачу пам’ять маю,Що й не згадаю).Далеко десь, серед чужих країв,Пан на всю губу жив,У розкоші, як пану подобає;Суддею б то, чи що, служив(Чи справді є там суд — хто його знає!)…Жив, хороше і їв, і пив,Нічого не робив,Підписував, що скажуть люде,Не знаючи, що з того буде.Так живучи, про що тужить?Два віки б жить,Не сподіваючись умерти,-Та от біда: як набіжить —Не заховаєшся від смерті…Настав той скорбний час —І панів вік погас,Сказати просто — вмер, та й годі,-Спокійно, тихо, мов заснув…Засумували всі в господі,Бо добрий господар він був.Як не живи, а на тім світіПро все одвіт оддай,На панство не вважай,Бо там не те, що у повіті.Явивсь мій пан, стоїть і жде,І думає: "Ну, що то буде?."Аж дивиться — громада йде,Усе старі, поважні люде.— Ну, брате,— кажуть,— як ти жив?Добро чи зло робив?— А що ж, панове,— пан мовляє,-Нічого не робив;Мене усяке добре знає:Суддею був, для себе жив,Про все мені було байдуже…— Ну, добре ж,— кажуть,— милий друже,Гаразд, що так ти жив.А нуте, братця, одчиняйтеВорота в рай! Земляче, йди! —Промовили діди.— З якої речі? Потривайте! —Озвався сивий дід,Що біля царини знаходивсь,-Ні, так не слід,Щоб лежень та того сподобивсь!.— Та ну-бо,— кажуть,— слід!Яка б з його була робота,Коли нічого він не вмів?Він тільки б лиха наробив!— Хіба…— промовив дід — і одчинив ворота.

Колись я в суді був і бачив самЯкраз такого пана там.Хороший чоловік, мовляли люде,Плохий, нічого не бере…От, думаю собі, і вмре,То паном буде.