Ой здається — не журюся…

Ой здаєть ся — не журю ся, такиж я не рада,чогось менї тяжко-важко, на серцї досада.

Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя,зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя;

а я той цьвіт позриваю та сплету віночка,кину його червоного в воду до поточка:

пливи, пливи, мій віночку до самого моря,може буря тебе втопить, чи не збудусь горя.

Ой розбила вінка буря, таки-ж не втопила,а від нього синя хвиля геть почервонїла.

Гірка вода в синїм морі, гірко її пити;чом я свою досадоньку не можу втопити?