Ой піду я в бір темненький…

Ой піду я в бір темненький, там суха смерека,як роспалю ясну варту, видно всїм здалека.

Запалала при смерецї смолова ялиця:горить моя досадонька, мов сухая глиця.

Розбуялась досадонька з вогнем на просторі,розсипала палкі искри, мов яснії зорі.

Як упаде з гори искра, наче з неба зірка,та як влучить в саме серце, — долеж моя гірка!…

Лежи-ж тепер досадонько, тут у серцї тихо,буду тебе колихати, чи не присплю лихо.

Притулиш ся до серденька, мов дитина рідна,буде тобі з мого серця колиска вигідна:

що раз вдарить кров живая, колиска шибнеть ся…

Ой спи, дитя, в день і в ночі, поки серце бєть ся!…