На току

Раз Півень, риючись даремно у садку,Побачив ворох жита на токуІ зараз кинувся туди хазяйнувати,Ще й Курочку покликав помагати.Прийнявся Півень жито розгрібатьІ буйні зерна вибирать.Недовго довелось клювати,Бо вийшов Господар із хати,Гостей непроханих пугнув,А Півень, мов наперекір, гукнув:— Курлю! Який се чорт там ходить? —Неначе доглядає, а не шкодить.— Ще й розкудачився!. А киш відсіль! —Гукає Господар і зо зла кинув бриль.Злетів на лісу Півень, сорому не знає,А Курочка пішла тихесенько сама.— Ох, то-то, то-то, то-то,— промовляє,--Свого нема…

Навчає баєчка великого й малого,Бо заповідано давно,Що краще зернятко своє одно,Ніж цілі ворохи чужого.І не на свій, як кажуть, коровайОчей не поривай.