Доля
Тарас Шевченко · 1858 Ти не лукавила зо мною,Ти другом, братом і сестроюСіромі стала; ти взяла́Мене, маленького, за рукуІ в школу хлопця одвела́До пяного дяка в науку.»Учися, серденько: колисьЗ нас будуть люди«, — ти сказала.А я й послухав, і учивсь,І вивчився.
А ти збрехала!Які з нас люди?... Та дарма!Ми не лукавили з тобою,Ми просто йшли, — у нас немаЗерна́ неправди за собою...
Ходімо-ж, доленько моя,Мій друже вбогий, нелукавийХодімо дальше: дальше слава,А слава — заповідь моя.
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.