Моєму читачеві

Мій друже, що в нічну годину тихуОтсї рядки очима пробігаєшІ в них народньому заради лиху,Чи власним болям полекші шукаєш, —

Коли тобі хоч при одному словіЖивійше в грудях серце затріпоче,В душі озветь ся щось, немов луна в діброві,В очах огонь сльозу згасить захоче, —

Благословлю тебе, щоб аж до скону твогоДонїс ти серце чисте й щиру душу,І щоб ти не зазнав сирітства духового,В якому я свій вік коротать мушу.