Сонет

Благословенна ти поміж жонами,Одрадо душ і сонце благовісне,Почата в захватї, окроплена сльозами,О раю мій, моя ти муко, Пісне!

Царице, ти найнизшого з між людуПідносиш до вершин свойого трону,І до глубин терпіня, слїз і брудуВедеш і тих, що двигають корону.

Твій подих всї серця людські рівняє,Твій поцїлуй всї душі благородитьІ сльози на алмаз переміняє.

І дотик твій із терня рожі родить,І по серцях мов чар солодкий ходить,І будить, молодить і опяняє.