N. N. (Виступаєш ти чемно, порядно…)

Виступаєш ти чемно, порядно,І говориш розумно і складно,І лице твоє гарне та ясне —Заглядить ся дівча не одно, —Та мене щось відтручує власнеІ смутить і трівожить воно.

Все здаєть ся міні, що налитийТи слезами і кровю селян,Що людсько́ю ти кривдою ситий,Що твій батько — дерун і тиран,

За житя носить пекло у груди,Заливає вином червяка,Та як з світом прощати ся буде,То пекольная кара тяжкаЗа всі зла, за грабованє враже,За обдерте, збідніле селоЯк клеймо братобійчеє ляжеНа твоє мармурове чоло.

І почуєш ти жар невгашений,Що палитиме серце твоє,І трівога, мов меч наострений,Твоі думи зсіче і побє.В твойій груди мов вихор в погодуДикі страсти зірвуть ся грізні,І як вихор збентежує воду,Так тебе вони внурять в багні.І рука твоя кривдов сплюгавить ся,Перемінить ся в злобу любов —Ось чого моє серце кровавить ся,Як подумать, що буде з тобов.

І дарма, що такий ти приємний,Що друзяка ти з діла і з мови,Що ти людяний, тихий і чемний,Що бажаєш і стоіш любови!Людська кривда, котров ти годований,На добро не виходить нікому!Так огонь у соломі захованийСпалить двір весь, не лиш ту солому.15 марта 1883.