Марку Вовчку
Тарас Шевченко · 1859 (На память 24 генваря 1859.)
Недавно я по-за УраломБлукав і Господа благав,Щоб наша правда не пропала,Щоб наше слово не вмірало,І виблагав! Госпо́дь пославТебе нам, кроткого пророка,І обличителя жестоких,Людий неситих. Світе мій,Моя ти зоренько святая!Моя ти сило молодая!Світи на мене, і огрій,І оживи моє побите,Убоге серце, неукрите,Голоднеє! І оживу,І думу вольную на волюІз домовини воззову,І думу вольную — о, доле,Пророче наш, моя ти доню! —Твоєю думу назову!
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.