Подражаніє 11 псалму

Мій Боже милий! Як то малоСвятих людий на світі стало!Оден на другого куютьКайдани в серці, а словами,Медоточивими устамиЦілуються і ча́су ждуть,Чи швидко брата в домовиніЗ гостей на цви́нтар повезуть?...А ти, о Господи єдиний,Скуєш лукавії уста́,Язик оттой велерічивий,Мовлявший: »Ми — не суєта!І возвели́чимо на-дивоІ розум наш, і наш язик...Та й де той пан, що нам закажеІ думать так, і говорить?«»Воскресну я!« той пан вам скаже:»Воскресну нині, ради їх,Людий закованих моїх,Убогих нищих... Возвели́чуМалих оттих рабів німих!Я на сторо́жі коло їхПоставлю слово...« І пониче,Неначе стоптана трава,І думка ваша, і слова.Неначе срібло куте, битеІ семикрати перелитеОгнем в горнилі, словесаТвої, о Господи, такії;Розкинь же їх, Твої святії,По всій землі! І чудесамТвоїм увірують на світіТвої малі убогі діти.