Лисиця й виноград

Прибігла раз Лисичка у садок;Вподобавсь дуже їй привітненький куток —І гарно погулять, і любо подивиться,То тим, то сим там можна поживиться.Глядить —На тичках виноград висить,Густесенько, аж тички нахиляє."От,— дума,— снідання смачне;Усяка ягідка неначе привітає,Неначе каже: їж мене".Та от біда яка: відкіль вона не гляне,Де не зопнеться — не достане;Облизує роток —Хоч би десяток ягідок.— Бач,— каже,— люди як хитрують,Неначе носом чують…-А на вершечку поравсь Горобець:Усюди він, проворний молодець,Примазаться уміє на дурничку,-На те вже вдавсь.Побачив він ЛисичкуІ зараз обізвавсь:— Здоровенька була, Лисичко!Поласуй з нами, молодичко!А виноград же то який!У вашому гаю не виросте такий!.-Лисичка думає: цвірінькало ти сучий,Без тебе знаю я…— Ні,— каже,— нам не йде,Кислючий-прекислючий —Оскома нападе! —Розсердилась вона і подалась додому,Жалкуючи, що бігла по-дурному.

Так завидющий чоловікНа брехні верне свій язик;Чого не втне чи не достане —Усе погане.