Львів

Могутен став він на земному лоніІ повен пихи голову підніс;На степ подільський, буковинський лісЗорять Копця зіниці ясні й сонні;Юр молитовно звів свої долоні,В сильветах веж церковних біль завис,Бо в місті пишному поломаний є кріс,У місті Льва — забави вітрогонні. — —

Ви, що живі, луно десятиліть,Ви, Янова хрести, Личакова берізки,Почуйте голос і страшний, і близькийТак мовить Бог наш: — Знайте і мовчіть!Збудую тут твердиню в вічнім гарті,Як камінь гордощів, як камінь, що на варті.