Полтава

О, чашо ніжности, безсмертная Полтаво,О, чашо радощів, зеленострунна пісне,Ти — скерцо фарб, як пестощі первісні,Ти — промениста прадідівська славо:

Гаї, гаї твої біжать у співнім танці,І в селах вітер славить-шелевієТвоїх дівчат виспівливі сап'янціІ погляд усміхне́нний, і загнуті вії.

Це в тебе — лиця прості і зміїні,І сила кутая, і погляди нехмурі,Це в тебе — впоєні й переситом княгині —Гимн розкоші, відвазі і натурі!