Одеса

П'ють елеватори, задихуючись, зе́рна,Що Південь злотогрудий дарував.Ревуть гудки, японський пароплавКоло норвезького спинив брунатні стерна.

О, місто-паво, міліонная таверно,У сонці Бог тебе, мов килим, розіслав, —Впивайся винами, корінністю потрав,Лови чужую річ, що дивна і майстерна,

Та вічно над тобою погляд верхівців,Що із Гетьманщини, із крови, пімсти й горяПринесли гіркости завзятої порив,І край червоних скель, стріляючи в просто́р'я,Ясу́ складали обрію, що сив,А коні бочились розгніваного моря.