Лев на облаві

Жили у гущині глибокого байра́ка Страшенний Лев, всесвітній Лис, Бурлака-Вовк і наш Сірко-собака, Що́ із села помандрував у ліс. І розбишакою зробився, — З людьми, чи що, не вжився.Побратались вони, щоб по-сусідський жить, Ніко́ли шкоди не чинить; Умовились гуртом робити Облаву потайнуІ хто добуде що — все на́рівно ділити; Лев був за старшину. Улучив Лис годиноньку щасливу, У верболозі притаївсьІ якось там козу дурну і полохливу Піймати умудривсь.

Упоравсь молодець проворний І звістку дру́гим дав, як слід; Зраділи всі, що Лис такий моторний, Що буде ім вечеря і обід. Не гаючись, вони зійшлись на гору, І каже Лев: „я за́раз поділю;Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю! Беру я першу четвертину, — По уговору це моя; І дру́гу тож собі кладу частину, Бо хто між вами дужчий? я!І третю слід мені… не мовте ні словечка: Я — Лев, а не плоха́ овечка! Четверту-ж хто торкне, або нюхне, Той знати-ме, як дратувать мене!“…І очі витріщив, і грива стала диба: Ану, мов, огризнись… „Нехай тобі і озеро, і риба“, Подумали усі — та й розійшлись.

 І я там був, і придивлявся, І кривду вилаять хотів, — Лев заричав, а я злякався І приказку десь загубив.