Купець та Миші

Один купець хороший дворик мав.Щоб де було свій крам складатиТа всякую бакалію ховати,Він у дворі комору збудував.Купує мій купець, купує та складає;Всього багато накупив,-Усяк хазяїн добре знає,Що іноді мишва проклята виробляє;Купець се знав та й напустивДесятка півтора котів.Коти засіли за мішками;Мишва притихла; все як слід,Бо де не виглянь,— всюди кіт.Гаразд управились з мишами,Так друге лихо завелось:Знайшовся злодій між котами;Мишей не чуть, а краде хтось.Дознавсь купець, що пахне не мишами,Не розпитавсь та й став кричать:"Е, треба ж їм гаразд всім прочуханки дать!"Почувши се, коти не довго ждали,Взяли та й повтікали.Пронюхала мишва, що вже нема котів,Та швидше до мішків —І почала хазяйнувати,-Не стільки їсти, як псувати.Напорала мишва купцеві баришів,Аж плаче він біля своїх мішків.

Дурний купець, та й годі!А нащо ж всіх порозганяв,Коли один злодюга крав?Як не піймав, то й не кажи, що злодій.