Колись-то ще, во время оно…
Тарас Шевченко · 1860 Колись-то ще, во время оно,Помпілій Нума, римський цар,Тихенький, кроткий государ,Втомившись пишучи́ закони,Пішов любенько погулятьІ одпочить, та спочивавшиДодумать, як би то скуватьКайдани на Римля́н. І взявшиГнучкий одно́літок лози,Каблу́чку за́ходивсь плести́, —На шию-б то. Коли погляне —У холодочку під платаномДівча заквітчанеє спить.Дріадам нічого́ робитьПеред такою красотою,Перед богинею такою!Сама Еґерія в гаю́,Клену́чи доленьку свою,Повісилась. А мудрий НумаІ на дівча і на цвіти́Дивується собі і дума:Який би ретязь ще сплести́?
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.