Хмелина і Лопух

У одному хорошому садочку,Геть-геть аж у куточку,Стирчав кілок між лопухом,А по йому Хмелина повиласяІ гарно так з ним обнялася,Неначе дівчина з хорошим козаком.— З тобою ми, коханий мій кілочку,Зустрілися у добрий час,Довіку житимеш у тихому садочку,Нехай всі дивляться на нас,-Зеленая Хмелина розмовляєІ на Лопух спесиво поглядає,А той сміється у кутку,Бо чув не раз брехню таку;Хоч і Лопух, а, мабуть, знає,Що здача козирів міняє.Прийшов хазяїн, висмикнув кілокІ посадив дубок,Нехай, мов, буде у садочку.Хмелина пісеньку такуПриспівує дубку:— Здоров, козаченьку-дубочку,Порадонько моя!А як же ждала я!Тепер зрадіє наш садочок…-І повилася на дубочок.Лопух не втерпів, обізвавсь:— А що, Хмелинонько, уже не жаль кілочка?Недавнечко у тебе красувавсь,Тепер прилипла до дубочка…— Хто б, хто гарчав,А ти б мовчав,-Одрізала йому Хмелина:— Сухий кілок, як пень, стирчить,А се ж таки жива дубина,Росте і шелестить.

Так в світі хитрая людинаУсюди в’ється, як Хмелина,Чи то кілок,Чи то дубок,Усе, мов, пригодиться,Аби було на кого виться.