Гуси

День за горою погасав; Затихло все в гаю густому; Гусятник-хлопець заганяв Од берега Гусей до-дому; Гукав їм „гайда!“ і свистав, Лозиною лінивих підганяв.„Оттак ми дожились з дурною головою! Оттак нас стали шанувать!“ Гелгочуть гуси між собою: „Нам тілько й світа — мандрувать Від хліва до боло́та Та ще к тому така голо́та Лозиною тебе жене, — Я, мов, ота́ман — бійсь мене! Де-ж вона в світі — правда тая, Коли такеє діється з Гусьми? Забула мабудь доля злая, Відкіль наш рід і що́ за птиці ми. Учені та розумні люде Усюди славу рознесли,Що наші прадіди — нехай їм легко буде —Великий город Рим од ворога спасли“…А хлопець слуха і сміється: „Тривайте, прийдуть празники́ — І ваша славонька минеться:Хазяйка побере за вас коповики́; Поопадають ваші роги На перекір старовині, Лежати-мете в чиріні, Між стравою задравши ноги“.

Сказав би байку ще не так Та мій язик примовкнуть мусить: Буває, вискочить гусак, Почне сичать та ще й укусить.