Горшки

Був собі Горщик золотий,Хороший, дорогий.Прийшла Біда і Горщик той розбила;Жаліли всі, вона не пожаліла,-На те Біда!Скрізь її знають — села й города.Чого вона не виробляє?Не тільки що горшків, людей не розбирає.І опинився Горщик золотийМіж череп’яними Горшками,Щербатий і кривий,З розбитими боками.Всі насміхаються над ним:— Ану лиш принеси водиці! —А кухлик і собі: — Шкода вже їм, кривим,Ходити до криниці!Був колись Горщик, та розмок,Тепер нікчемний черепок…-Не змовчав Горщик, обізвався:— Я черепок, та золотий,А ти вже хто такий?Хороший тим, що в боки взявся.-Поважний Розум се почув,Прийшов, дознався, що й до чогоІ бідолаху золотогоВ шовкову хустку обгорнув,А щоб не чванилась кумпанія погана,Усіх покидав за вікно.Розбите золото — скрізь золото воно,А череп’яна чвань — довіку череп’яна.