Дві Бочки

Дві Бочки їхало колись селом:Одна з горілкою, повненька,Друга — порожня, тож слідком.Та, що з горілкою,— тихенько,Повагом йде собі та йде;Порожня ж так тобі пустує,Та так брика, та так басує,Що аж на все село гуде.Хто йде — і з ляку швидш звертає,Та ще й налає:"Який се враг її приніс?Нехай їй біс!"

Хто про свої діла стрекоче,Кому й не слід, коли захоче,Тому усяк мерщій зверта,Бо він такий, як Бочка та:Усіх од себе проганяє.Зате розумний чоловікЖиве тихесенько ввесь вік,Не торохтить і не гукає —Та й місце має.