Деревце

Ішов Панас із города додомуЗ сокирою й мішком.Вертаться довелось самому,Прямуючи ліском.Іде Панас, не розглядає,Міркуючи про щось(Міркує той, хто нужду знає),Аж чує — кличе хтось:— Гов, дядьку! — хтось гукнув близенько.Оглянувся: — А хто там,— каже,— де?— Се я,— озвалося тихенькоДеревце молоде,-Як вгледіло я вас, так аж зраділо.— А що тобі? — пита Панас.— Є дільце, дядечку, до вас.— Кажи, яке там діло.Деревце почало казать,Яке йому життя погане.Що не росте воно, а в’яне,Що ніде віти розпускатьЧерез оті дуби й осики,Хоч пропади навіки.— А якби я само росло,Я б не таке було:Я б виросло високе та зелене,Усі раділи б через мене:Вівчарики і орачіУ холодочку б тут лежали,Ввесь день би пташечки співалиІ спали б уночі…Зробіте ласку, дядечку, велику,Не жалуйте дерев старих,Озьміть та вирубайте їх,-Я дякуватиму довіку! —Достав Панас сокиру та брусок,Налагодивсь — і полягли дерев’я…Пропав лісокЗнічев’я!Тепер само собі стоїтьДеревце молоденьке,Сміється, шелестить(Раденьке, що дурненьке!).День, два — не вспіло погулять,Вже й лихо стало докучать:То сонечко пече, то вітер його пхає,А іноді буваєМорока і з дощем.Раз якось хмара наступила,Схопилась буря і зломилаДеревце бідне з корінцем.— Бач, божевільне, так і треба,-От тобі й виросло до неба! —Озвалася Сова,-Сама дурненька голова,Мовляв, біду собі купила —Талан занапастила.Гай, гай! Росло б і розрослось,І виросло б, набралось сили,І хоч самому б жити довелось,Біди б не склалось… Світе милий!Нам лишенько через таких,Та жалко й їх.Моторнії сини й онуки!Читайте байку — для науки.