Будяк і Васильки

Давно колись весела воля,Гуляючи посеред поля,Насіяла Васильків цілий лан.Де взявсь Будяк, на пригорку розцвівся,Пишається, неначе пан.І просторікать заходився:— Ой ви, Василечки, бадиллячко дурне!Чи бачите мене?Я вище вас, мене усюди видно,Не тільки вам, усім завидно,Красуюся, як в огороді мак,-На те ж то я й Будяк! —Василечки зашамотілиІ нічогісінько сказати не схотіли,А він базіка знов: — На вас я подивлюсь —І засміюсь;Химерні ви, малі, мене ж усяке знає:Червона голова, ще й медом припахає,Та тільки зась! МенеНіякая скотина не нюхне! —Не втерпіли Васильки, обізвались:— Що ж будемо робить — такі вже повдавались!А все ж таки і миБуваєм між людьми:Світилочки нас на весілля просять,Ще й стьожечками приберуть;Нас на йордань зимою носятьІ на кутю на покуті кладуть.Ти через лад пишаєшся, Будяче;Гляди, базікання ледачеДо лиха доведе…Он-он косар іде!.-Будяк спесиво подивився,Ще більше розходився:— Косар?! Нехай лиш вражий бісПоткне свій простий ніс,То й знатиме — варене чи печене,На те колючки є у мене!-Іде Косар і, може б, проминув,Будяк його колючками шпигнув.Розсердився козак — і замахнув косою…Пропала чвань з дурною головою!Василечки ростуть собі, цвітуть,Їх гріє сонечко, і вітрик їх гойдає,І нічка тихая росою умиває;Кругом, як рай: і бджілочки гудуть,І пташечки, радіючи, співають,Трудящу долю звеселяють,І всім дарма,Що Будяка на пригорку нема.Давно на світі ходить рада,Що гріх пишатися і других зневажать,А треба пам’ятать:Хто вище злізе, дужче пада.