Бик і пантера

Властителі звіринців мають примхи:Ось посадив на карк бика пантеру,Зіп'яв шнуром сталевим і пустив…

Бик молодий, наляканий, тривожноВузьке й гаряче тіло на карку́ несе,В піски, у безвість, в спрагу поспішає,І на собі все виразніше чує,Як кіґті входять в м'ясо безборонне…

Не ко́риться й боїться, і її лякає,Він розпач має в серцю, сльози на очах,Ось б'є, подражнена, у лоб крутий,

Біг перейшов в галоп, кров заливає очіВона б'є далі сліпо. Він летить у смерть:Сталевий шнур міцний, пустеля — безгомонна…

Я відчинив вікно. Вночі далеко чутьТой навісний галоп, мов б'ється власне серце.