РЕЙТИНГ

…цінність речей залежить від думки, яку ми самі про них склали.

Цього всього не можна б витерпіти, і люди ці всі давно були б по божевільнях, коли б не одна людська риса, і не взагалі «людська», а риса совєтської людини, яка давно навчилася до всього ставитися з глумом, з презирливою іронією, з насмішкою.

Час великодушний і справедливий — він очищає пам'ять, знімає наклепи та образи з засуджених, воскрешає забутих, судить неправедних.

Час інший, а народ той же. Я вивчив його історію. Їх життєздатність і зневага до смерті безмежні.

Часом говорю з людьми і пустий сміх мене пориває. Їм здається, що вони зі мною говорять, а мене нема, є лиш дві горіхові стулені лушпинки без зерна.

Четвертий вимір у тобі самому, у центрі твоєї душі, у закладених там принципах, від яких ти не відступаєш, і тільки з її надр можеш піти в безсмертя з доброю або лихою славою.

Чи ви, наприклад, не думали про те, чому комунізм за наших часів має особливий вплив у країнах убогої матеріальної культури?... У цьому є щось знаменне... Так, немов культурні люди втратили віру в чудо і оминають комунізм, і тільки напівдикуни ще вірять в якесь царство боже на землі, і саме через запровадження комунізму...

Чи давно ти кричав, що конвеєр - це огидна зброя капіталізму, яка вбиває робітника духовно і виснажує фізично, яка перетворює людину на автомата, - на щож ти зараз платиш золото Фордові, щоб навчив вас як перетворювати "соціялістичного" робітника на автомата?!

Чи є така сила життя, щоби могла опертися своїй суперниці смерті?

Чи знаєте ви, що рука, яка вас тримає, передає через вас вогонь життя? Вона вмре, ця невгамовна рука, а витвори її житимуть. Вона поспішає, виконує волю людини, що, підіймаючися з небуття, ледве встигає дати життя дітям і виконати долю творчого труда. Я люблю її - вічну людську руку, незвичайний символ, і розумію велич тої хвилини, коли друг дає руку другові: цим він передає самого себе, своє серце і розум, дихання дітей. Дві людські руки вкупі - це кільце, за яке, ухопившись, можна зрушити землю.