РЕЙТИНГ

Весела робота - це втіха і мета життя. Коли кожне знає, куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінець у стіні, - як радісно тоді жити і як жваво підносяться людські будівлі!

Весело тут і так ясно, що хочеться стати навколішки, простягнути руки у небо і поклонитися богові-сонцю.

Вже його зірка ледве тримається в небі, готова скотитися. Бо що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт…нетривке й дочасне.

…в жінці чоловік спізнає світ і себе.

Ви будете падати й підводитись, рухати свою маленьку вічність, як наша земля, як наше сонце і місяць свою велику, незмірно велику… Так робить світ, так мусимо й ми робити, бо ми частина його, маленькі світи. Тоді здійснюєш те, для чого народився, тоді будеш щасливий. І ніколи не пожалкуєш за тим, як жив.

Ви чуєте? Це мій народ - як сіль, як хрест і плоть мого життя і віку, і тому доля моя, щастя моє, біль йому належать звіку і довіку.

Війна - це проклята підлота і ганьба людства.

Він віддався на волю своїм думкам, котрі, як голодні звірі, метали його на всі боки.

Він знав, що фальсифікувати можна геть усе; можна за будь-що засудити, навіть за те, що ми перейшли вулицю у дозволеному місці. Все залежало від "чарівної палички", яку хтось напоготові тримав у руках. Ця "чарівна паличка" вже зробила своє чорне "дєло" в тридцятих роках. Вона зараз находиться у тих самих руках, у тих самих людей: нічого не змінилося, окрім цифр років. Ось вона змахне — і тоді потягнуться вагони Калнишевських і Курбасів, Драй-Хмар і Хвильових.... А потім... потім можна буде все реабілітувати, причепити мертвому ярличок "жертва того-то і того-то..." і навіть визнати їх за відомих. Смішні літа. Діти бавляться в політику. Діти самозарозумілі й пихаті, мстиві й жорстокі...

Вітчизну спасають творчим трудом і любовʼю, а не насильством, ярмом, людською кривдою і грабунком. Що мені до національної етики, коли в ній нема справедливості, що мені до суспільності, яка грабує мене, вимагає життя. Чому я маю ненавидіти кожний инший народ?