Михайло Осадчий

Судді судять, судді дрімають... Сьогодні вони судять противників короля, а завтра - короля, вони завжди судять тільки противників когось. Судді судять, судді стомились судити, але мусять - цього вимагає суспільство... Судді — над світом. Вони — незрівнянна маріонетка, маленька держава, забавка в чиємусь мішку, і забавка справедлива. Кого б не судили, як би не судили, вони завжди дотримуються засад справедливості. Інша річ, що ця справедливість може не бути такою, як її хтось уявляє... Але це їх теж не обходить, оскільки вони стоять набагато вище від самого поняття справедливості...

Треба стояти вище над усім: над бурями, і побутом. Тоді побачиш обрій того, що, може, й буде твоїм новим світом.

У мене склалося таке враження, що у нас будь-кого можна засудити за будь-що на довічне увʼязнення. Наприклад, я ненароком сів на блощицю і роздушив ії. Тоді майор Гальський скаже: "Ти преступний презерватів, і тебя нада ізнечтожіть, поскольку ти злоумишленно роздавіл чесного советского клопа своєй буржуазно-націоналістічєской ж...". І цього аргумента досить буде, щоб всипати мені під саму завʼязку.

Виявляється, будь-яке знайомство, будь-яка зустріч, будь-яке поздоровлення з святом 1 Травня можна класифікувати як злочинне, і навіть, хто б міг подумати, якщо ви при знайомстві стояли до будинку спиною чи тримали в кишені руку, — це також розглядається як злочинний акт. А якщо ви ще хитали головою (епілепсія не береться до уваги), то це вже суцільна крамола...

Я ніколи не міг запідозрити, який я ворожий елемент, як я вороже мислив, я навіть, вибачте, про звичайну голку думав не так, як було слід...

Він знав, що фальсифікувати можна геть усе; можна за будь-що засудити, навіть за те, що ми перейшли вулицю у дозволеному місці. Все залежало від "чарівної палички", яку хтось напоготові тримав у руках. Ця "чарівна паличка" вже зробила своє чорне "дєло" в тридцятих роках. Вона зараз находиться у тих самих руках, у тих самих людей: нічого не змінилося, окрім цифр років. Ось вона змахне — і тоді потягнуться вагони Калнишевських і Курбасів, Драй-Хмар і Хвильових.... А потім... потім можна буде все реабілітувати, причепити мертвому ярличок "жертва того-то і того-то..." і навіть визнати їх за відомих. Смішні літа. Діти бавляться в політику. Діти самозарозумілі й пихаті, мстиві й жорстокі...

Мистецтво творить вільний розум. Закріпачений розум — це закріпачений дух. Закріпачений дух може створити лише геніальну модель закріпаченого будня, може відтворити його рамки і ґрати. Але він ніколи не може створити поступової моделі світу.