Мороз

1872 Чубинський · С. 31–32

Записи з різних повітів: мороз, сонце й вітер уявляються людьми; мороз посварився зі св. Онуфрієм, і той розрубав йому сокирою голову, тому від Онуфрія до Спаса морозів не буває; мороз — сивий лисий дід у сніговій одежі й крижаних чоботях; сердитий чоловік із великими червоними губами й носом, родич сонця й вітру, але слабший за них (Новоград-Волинський повіт); «як дихне помалу, то й мороз не великий, а як дихне дуже, то тоді й мороз робиться здоровий» (Переяславський).

1902 Гнатюк · № 222, с. 11–12 · Галичина

Запис 1875 р. (Лев Василович): перед Різдвом, у лютий мороз, люди при корчмі жартували, що баба, яка пересидить ніч на даху, вийде заміж. Одна стара полізла на хату; надійшов чоловік і спитав: «А що, бабусю, мороз?» — «Ой мороз, мороз! Боже його споможи!» — і Мороз (бо то був він) дав їй кожух. Друга баба полізла наступної ночі з дванадцятьма кожухами, але дощ змочив їх усі, і на те саме питання вона відповіла: «Дідько з ним тисне!» Мороз потиснув, і баба злетіла з хати нежива, а першу в зимні м'ясниці посватав молодий парубок.

1912 Гнатюк · С. XXXIII

Гнатюк зводить образ Мороза за Чубинським і додає переказ із Грінченка й галицьких легенд: Мороз, убраний паном, питає бабу, чи морозно; тій, що відповіла зичливо, він дарує своє футро й булку, а ту, що його прокляла, заморожує. У казці парубок, що день заміняв сонце, б’є Мороза за відморожені пальці.