Нижчий дух
Манея

ілюстрація в роботі

Нижчий дух · Села й шляхи

Манея

Нічна мара Чернігівщини: то лягає довгим сірим поперек вулиці, то налягає на плечі, то голосить по селу, звіщаючи смерть дітей

Властивості

Манея — нічна мара, якої боялися на Чернігівщині. Вона перепиняє дорогу пізньому подорожньому: щось довге-довге, сіре лягає поперек вулиці й мурчить, і пройти неможна, аж поки не прочитаєш молитви й не вдариш. Може налягти на плечі важким, як пʼятипудовий мішок, тягарем, так що людина ледве доходить додому. Манея звіщає смерть: високою постаттю в чорному вона йде вулицею й каже, що смерть вибрала все село, а цієї вулиці ще не зачепила, — і після того мруть діти; або ходить селом жінкою й голосить: «Діточки мої любі, голубʼяточка!» — і тоді, кажуть, багато дітей помре.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубань
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Версії1

  1. 1900 Грінченко · № 136–137, с. 109; № 159, с. 125–126 · Сіверщина

    Записи М. С. Чудновської 1898 р. в селах Піски й Виблі Чернігівського повіту: манея — «щось довге, довге, сіре» — лягла поперек вулиці й мурчала, доки чоловік не прочитав молитв і не вдарив веслом (від Миколи Каянця); чи домовик, чи манея налягла парубкові на плечі, як пʼятипудовий мішок (від Єфима Повенка); манея, висока в чорній одежі, сказала, що смерть вибрала все село, а вулиці не зачепила, — і там померли діти (від Митрофана Шульги); жінка, що йшла селом і голосила по дітях, — це манея, і діти помруть (від Дорофея Мулача).

Поруч2

Домовик Хатній дух, що в багача ходить у шерсті, а в бідняка голий, і береже лад у господарстві Смерть Стара суха баба з косою: стане в ногах — хворий видужає, у головах — помре

Джерела1
  • 1900 Борис Грінченко. Из уст народа: малорусские рассказы, сказки и пр. У Полудне →