Журавлі

По над степи і поле, гори й доли,По над діброви зжовклим листом вкриті,По над стернища, зимним вихром биті,З плачем сумним, мов плач по красшій доли —

По над селища бідні, непошитіХатки, обдерті і пусті стодоли,По над люд темний, сумовитий, голий,Ви пливете по мглистому блакиті.

Куди? куди? Чи в красший край зелений,Залитий світлом, зілєм умаєний,На нитку мов нанизані мчите ви?

О ждіть! Ось в мглистій і вохкій ярузіЗ крилом підтятим брат ваш сохне в тузі!Возьміть мене в путь, братя! Де ви? Де ви?…

Післанці півночи, в далекім юзі,В прекраснім краю барв, богацтва, пісні,Перекажіть про сірі, безутішніМгли, що стоять на нашім видокрузі!

Перекажіть про бідність, сльози вічні,Про труд безсонний в болю і натузі,Про чорний хліб твердий, пече́ний в снузі,Про спів жалібний, мов вітри долішні!

Перекажіть про те, що вас прогналоЗ нещасного хоч рідного вам краю,Щоб всяке щире серце й там ридало!

Та сли й там бідні схнуть, терплять, ридають,Сли й там земля ссе кров йіх, сльози й піт,А хліб дає не йім — мовчіть! мовчіть!20—21 окт. 1883.