Зайди

Прийшли чужинці у село масними,Прийшли, накрали й станули непишні, —Щось дивного, незгідливого з нимиБуло в цих білих хатах, цвіті вишні,У цих топо́лях, що — немов сторожа,У дивних жартах, що для них — подзвінням:І молодиця, що всміхалась го́жо,Здавалось їм, закидала б камінням.Вітали їх уклоном, часом низьким,Селяни простодушні, балакучі,А у провулочках — набитії обрізки,І погляд темний, ненависти туча.То не „ізба“. Весела, чиста хата,Здавалося, прича́їлась і ждала.І ждали теж вони… куль?.. гасла? чи кинджала?..…І сонце їм світило, мов крізь ґрати…