Якби зострілися ми знову…
Тарас Шевченко · 1848 Як-би зострілися ми знову,Чи ти-б злякалася, чи ні?Якеє тихеє ти словоТоді-б промовила мені?Нія́кого! І не пізнала-б!А може-б потім нагадала,Сказавши: снилося дурній...А я зрадів би, моє диво,Моя ти доле чорнобрива,Як-би побачив, нагадавВеселеє та молодеєКолишнє лишенько лихеє.Я заридав би, заридавІ помоливсь, що не правдивим,А сном лукавим розійшлось,Слізьми — водою розлило́сьКоли́шнєє святеє диво
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.