Якби саме велике страждання…

Як би само великеє стражданєМогло тебе, Вкраіно, відкупити, —Булоб твоє велике пануванє,Нікому б ти не мусіла вступити.

Як би могучість, щастє і свободаВідмірялись по мірі крови й слізПролитих з серця і з очей народа, —То хто б з тобою супірництво зніс?

О горе, мамо! Воля, слава, силаВідмірюють ся мірою борби!Лиш в кого праця потом скрань зросила,На верх той вибєсь з темноі юрби.

Та праці тоі, мамо, в нас так мало!Лежить облогом лан широкий твій,А кілько нас всю силу спрацювало,Щоб жить, без дяки, в каторзі чужій!