Ти, брате, любиш Русь…
Іван Франко Ти брате, любиш РусьЯ ж не люблю, сарака!Ти, брате, патріот,А я собі собака.
Ти, брате, любиш Русь,Як хліб і кусень сала, —Я ж гавкаю раз в раз,Щоби вона не спала.
Ти, брате, любиш Русь,Як любиш добре пиво, —Я ж не люблю, як жнецьНе любить спеки в жниво.
Ти, брате, любиш РусьЗа те, що гарно вбрана, —Яж не люблю, як рабНе любить свого пана.
Бо твій патріотизм —Празнична одежина,А мій, то труд важкий,Горячка невдержима.
Ти любиш в ній князів,Гетьманнє, пануваннє, —Мене ж болить єіВідвічнеє стражданнє.
Ти любиш Русь, за теТобі і честь і шана, —У мене ж тая РусьКровава в серці рана.
Ти, брате, любиш Русь,Як дім, воли, корови, —Я ж не люблю йійіЗ надмірноі любови.
Видання 1898 року
Текст за виданням: Мій Ізмарагд, Львів: З друкарні пар. Ст. Манецкого і Спілки; накладом товариства «Академічна Громада», 1898. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікісховище.