Декадент

(В. Щуратови)

Я декадент? Се новина для мене!Ти взяв один з мого житя моментІ слово темне підшукав та вченеІ Руси возвістив: „Ось декадент!“

Що в мойій пісни біль і жаль і туга,Се лиш тому, що склалось так житя.Та є в ній, брате мій, ще нута друга:Надія, воля, радісне чутя.

Я не люблю безпредметно тужити,Ні шуму в власних слухати вухах;Поки живий, я хочу справді жити,А боротьби житя міні не страх.

Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,Нераз і прів і мерз я і охрип,Та ще ж оскомини хронічноі не маю,Катар кишок до мене не прилип.

Який я декадент? Я син народа,Що в гору йде, хоч був запертий в льох.Мій поклик: праця, щастє і свобода,Я є мужик, пролог, не епілог.

Я з пющими за пліт не виливаю,І йідцями йім, для бійки маю бук,На празнику житя не позіваю,Та в бідности не опускаю рук.

Не паразіт я, що дуріє з жиру,Що в будні тілько й дума про процент,А для пісень на „шррум“ настроіть ліру.Який же я у біса декадент?