Як віл в ярмі, оттак я день за днем…
Іван Франко Як віл в ярмі, оттак я день за днемСвій плуг тяжкий до краю дотягаю;Немов повільним спалююсь огнем,Та ярко бухнуть сили вже не маю.
Замерли в серці мрії молодечі,Іллюзії криниця пересхла;Різкі, сухі мої зробились речі, —Пора худого жнива надійшла.
Худеє жниво! Сіялось мабутьЗа мало й ненайкращої пшениці.А час не ждав! Холодні зливи йдуть, —Важку ворожать осінь нам зірниці.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.