Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…

Хоч ти не будеш цвіткою цвісти́,Левкоєю пахуче-золотою,Хоч ти пішла серед юрби плистиУ океан щоденщини й застою,То всеж для мене ясна, чиста ти,Не перестанеш буть мені святою,Як цвіт, що стужі не зазнав, ні спеки,Як ідеал все ясний — бо далекий.

Я понесу тебе в душі на дні,Облиту чаром свіжости й любови,

Твою красу я переллю в пісні,Вогонь очей в дзвінкії хвилі мови,Коралі уст у ритми голосні…Мов золотая мушка, в бурштиновийХрусталь залита, в нім віки тріває,Цвістимеш ти, покіль мій спів лунає.