Сипле, сипле, сипле сніг…
Іван Франко Сипле, сипле, сипле сніг.З неба сірої безодніМіріядами летятьТі метелики холодні,
Одностайні мов жура,Зимні мов лихая доля,Присипають все життя,Всю красу лугів і поля.
Білий килим забуття,Одубіння, отупінняВсе покрив, стискає всеДо найглибшого коріння.
Сипле, сипле, сипле сніг,Килим важче налягає…Молодий вогонь в душіМеркне, слабне, погасає.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.