Як там у небі?

Два панотчики гарненькоПопразникували,Тай у двох собі при чарцїНічю розмовляли.

Розмовляли сеє, теє,Чого серце повне,А як сьвітське перебрали,Нумо про духовне.

„От письмо сьвяте не пишеІ не знають люде,Як то праведним по смертиТам у небі буде.

„Анї око не видало,Не чувало вухо“ —Се, сказать тобі по правдї,Троха темно й сухо.

„Я собі міркую грішний —Прости гріха, Боже, —Те, за що тут всякий бєть сяЙ осягнуть не може,

„Те братерство, однодушність,У якій всї людеЗіллють ся в найвисшу спільність —Ось що в небі буде“.

Другий мовив: „Ей, зійшли виНа слизьку дорогу!Се-ж соціялїзм вам снить сяБридкий пану Богу.

„Нї мабуть, не буде в небіКомунїзм і спільність.Аджеж дар для нас найвисшийПовна лична вільність.

„Кождий жий собі як хочешІ роби, що знаєш,Кождий пан своєї волї,Волю й силу маєш“.

„Ну, панотче! — мовив перший, —Се цїкаві вісти,Що ви навіть пана БогаВперли в анархісти.

„Там то був би рай, як би такЛюдям волю дати!Мусїв би сам Бог із ньогоПерший утїкати“.

Довго, довго сперечались,Вже й північ про́била:Той за спільність, сей за рівність,А зійтись не сила.

Мовив перший: „Що балакать!На одно згодїм ся!В сю опівнічную поруСьвято покленїм ся:

„Хто з нас перший сьвіт покине,В раю водворить ся,Має другому за три дниУ снї обявить ся

„І сказати, як там в небіІ які порядки“.Погодились, покляли ся,Потюпали спатки.

Чи там рік минув, чи пів рік,Перший умираєІ другого через три дниУ снї навіщає.

„Здоров, брате!“ — „Здоров, отче!“ —„Ну, я присьвятив ся“.„Слава Богу! І по небіДобре роздивив ся?“

„Роздивив ся“. — „Ну, і як там?Говори, мій друже!Тайну божую збагнутиЯ цїкавий дуже!“

Мовить дух: „Її збагнутиПевно річ висока,Та на се не твого требаІ уха і ока.

„А про те, що ми колись тоСуперечку гнули,То оба ми, любий друже,Пальцем в небо ткнули.

„Там порядки — нї по твоїй,Нї по моїй мові,А зовсїм, зовсїм инакші“ —Тай щез на тім слові.