Як почуєш вночі край свойого вікна…
Іван Франко Як почуєш в ночі край свойого вікна,Що щось плаче і хлипає важко,Не трівожся зовсім, не збавляй собі сна,Не дивися в той бік, моя пташко!
Се не та сирота, що без мами блука,Не голодний жебрак, моя зірко,Се роспука моя, невтишима тоска,Се любов моя плаче так гірко.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.