Як не бачу тебе…
Іван Франко Як не бачу тебе,Кожда хвиля — тяга безконечна;Як побачу тебе,Відновляється рана сердечна.
Як не бачу тебе,То довкола і зимно і темно;Як побачу тебе,Запече щось у серці страшенно.
Щоб побачить тебе,Мов несуть мене ангельські руки;Як побачу тебе,Геть мов гонять пекельнії муки.
Ні без тебе нема,Ні близь тебе спокою, мій світе!І земля не прийма,Ох, і небо на віки закрите.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.