Що щастя? Се ж ілюзія…
Іван Франко Що щастя? Сеж іллюзія,Се привид, тінь, омана…О, ти іллюзіє мояЗрадлива і кохана!
Кринице радощів, чуттяТи чарочко хрустальна!Омано дум, мого життяТи помилко фатальна!
Я хтів зловить тебе, ось-ось,Та враз опали крила:
З тобою жить не довелось,Без тебе жить не сила.
З тобою жить — важка лежитьЗавада поміж нами;Без тебе жить — весь вік тужитьІ днями і ночами.
Нехай ти тінь, що гине десь,Мана, луда́ — одначеЧомуж без тебе серце рвесь,Душа болить і плаче?
Нехай ти тінь, мана, дім з картІ мрія молодеча,Без тебе жить — безглуздий жарт,І світ весь — порожнеча.
Як той Шлєміль, що стратив тінь,Ходжу́ я мов заклятий,Весь світ не годен заповнитьМені твоєї втрати.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.