Я поборов себе, з корінням вирвав з серця…

Я поборов себе, з корінєм вирвав з серцяусї ілюзиї, всї грішні почутя,надїї, що колись вільнїйше ще дихнеть ся,що доля ще й менї всьміхнеть ся,що блиснуть і менї ще радощі житя.

Я зрік ся їх на все. У тачку житєвузапряжений, як наймит той похилий,я мушу так її тягти, покіль живу,і добре чую се, ярма не розірвуі донесу його до темної могили.

Менї не жаль житя, бо щож воно давало?Куди не глянь, усюди браки й дїри.Робив без віддиху, а зроблено так мало,і иньших загрівав, аж на кінцї не сталоу власнім серцї запалу нї віри.