І знов рефлексії! Та цур же їм…

І знов рефлєксиї! Та цур же їм!Се панський спорт. Хай нервні білоручкита пустопляси риють ся в своїм

нутрі і всяку думку гірш онучкирозскубують і всякий рух чутяжвуть, мірять, важать! Не для нас сї штучки!

Ми, бра, плєбеї, учтою житяне мали ще коли пересити ся,гашіш та опій, сїмя забутя

противне нам. Нам хочесь жити, бить сяз противником, нам люба праця, рух,ми хочем справдї плакать, веселить ся,

любить, ненавидїть. У нас ще духне розколовсь на двоє під корою,традициї не вяже нас ланцюх.

Ми можемо втомить ся боротьбою,зломить ся, впасти, та не наша річрозмикать ся в борнї з самим собою.

Ось глянь лишень! Чудова, ясна ніч!На небі зорі ярко так палають —се безконечність нам морга до віч!

Тиша кругом. В селї там пси десь лають,деркач у травах дре, довкола хатв повітрі чорні лилики гуляють.

Хрущі гудуть, до сьвітлих шиб летять…А там мов вежі, башти фантастичнінедвижно темні дерева стоять.

Ти сам один в природї тій величній,мов принц в заклятім містї у казках…І в душу ллєсь спокій, якісь празничні,

врочистиї чутя… І ти мов птахстаєш ся лехкий, мов ось-ось летїти!Безмірну силу чуєш у руках

і весь ростеш у безмір… Люде! Дїти!До мене! Я люблю вас, всїх люблю!І все зроблю, що будете хотїти!

Чи крови треба — кров за вас проллю!Чи дїл — я сильний, віковічні скалирозторощу, на землю повалю…

Дмухнув вітрець — і мрії ті пропали.Та в серцї прилив ще чутя тремтить —і вже думки до хат тих поскакали,

де чорна праця й чорне горе спить.Вузка, здаєть ся, непривітна нива,а кілько можна й треба тут робить!

Суспільна праця довга, утяжлива,за те-ж плідна, та головно — вонаодна лиш може заповнить без дива

житє людини, бо вона однавсїх сил, всїх дум, чутя, стремлїнь людинижадає, їх вичерпує до дна.

Вона одна бере нам все що дниниі все дає, бо вяже нас тіснїшз людьми, як дїти спільної родини.

Що по за сею працею, то грішзмарнований, то манівцї блуднї,що запровадять швидше чи пізнїш

чи в самолюбства омути бруднї,чи в нігілїзм, чи то в містичну мглу,що дїйсними вважа лиш власні мрії,

а мрією — природу й жизнь цїлу.