Я нелюд! Часто щоб зглушить…

Я нелюд! Часто щоб зглушитьУ серці люту муку,Я чистий образ твій убитьЗдіймав проступну руку.

Я з вулиці болото брав,Каміння кременисте,І кидав ним у образ твій,В лице твоє пречисте.

Я мов безумний лютував,Мов пяний у нетямі,Хоч чув, що власне серце рвавЗлочинними руками.

Та як минув скажений дур,Я чувсь брудний, недужий,А образ твій яснів в душі,Мов сонце верх калюжі.