Я не надіюсь нічого…
Іван Франко Я не надіюсь нічогоІ нічого не бажаю —Щож, коли жию і мучусь, Не вмираю!
Щож, коли гляджу на тебеІ не можу не глядіти,І люблю тебе! Кудиж те Серце діти?
Усміх твій неначе сонцеЛистя покріпля зелене,
А зїдає штучну краску — Смійся з мене!
Я не надіюсь нічого,Але як бажання сперти?Не бажать життя живому, Тільки смерти?
Жиймо! Кожде своїм шляхомЙдім, куди судьба провадить!Здиблемось колись — то добре, А як ні — кому се вадить?
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.