Безмежнеє поле в сніжному завою…
Іван Франко Безмежнеє поле в сніжному завою,Ох, дай мені о́бширу й волі!Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною,І в серці нестерпнії болі.
Несиж мене, коню, по чистому полю,Як вихор, що тутки гуляє,А чень утечу я від лютого болю,Що серце моє розриває.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.