Вже ніч. Поснули в казні всі, хропуть…

Вже ніч. Поснули в казни всі, хропуть.І пітьма налягла. Лиш візитиркаПідсліпуватим своім оком зирка,Немов морга́є злобно: Ось ви тут!

Десь на завісах скрипнула кватирка,Плюскоче дощ і грубі краплі бютьО ринву, — ринва так жалібно диркаО мур, мов хоче вирвати ся з пут.

Та ні, не вирвеш ся! Зелізні гакиДержать тебе, дозорці як собакиПильнують, ходить шельвах під вікном.

Не вирвеш ся! І глухне зойк розпуки,В тяжкій знесилі опадають руки…Заснуть, заснуть, хоч би мертвецьким сном!

17 сент. 1889.